Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1]
Форма входу
Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

У категорії матеріалів: 1
Показано матеріалів: 1-1
Сторінки:

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
Гопак - це не лише танець, а й грізна зброя 

14 жовтня в Україні відзначається День козацтва. Щоб дізнатися про традиції і секрети нащадків славних запорожців, ми вирушили на тренування до школи бойового гопака.

«Гопаківці» вчаться стояти ведмедем

Тут тренуються в шароварах, перед заняттями читають православні молитви і співають національний гімн. Харківська школа бойового гопака поки нечисленна - на Слобожанщині старовинний вид єдиноборства почали відроджувати зовсім недавно. Проте інтерес до бойового гопака зростає з кожним днем.

- Бойовий гопак - це не тільки оригінальний вид єдиноборства, що поєднує ударну техніку з пластикою танцю. Це ціла філософія, спосіб життя, унікальне культурне явище, - говорить тренер Олег Борисюк. - Людина, яка займається гопаком, не тільки тренує тіло, стає більш здоровим і вчиться самозахисту, він вивчає культуру українського народу, стає справжнім патріотом батьківщини.

Прислухавшись до гулу залу, розумію, що всі хлопці розмовляють українською мовою. Самі «гопаківці», як вони себе називають, зізнаються, що говорити на «рiднiй мовi» їх ніхто не примушує, просто поринувши в атмосферу тренувань, автоматично переходиш на мову предків. Що стосується форменого одягу - шароварів, то в секцію приймуть і без них-для початку згодиться звичайний спортивний костюм. Головне - бажання вчитися і досягти серйозного результату.

Щоправда, за перемогу в турнірах з бойового гопака ви не отримаєте грошей і медалей. Тут нагороди дещо інші. У першу чергу - похвала тренера і придбане уміння, а ще-присвоєний новий розряд, вірніше звання. Їх у бойовому гопаку існує сім. Перші три ступені учнівські - Жовтяк, Сокіл, Яструб, одна проміжна - Джура (якщо перевести на спортивний мову, це близько до кандидата у майстри спорту). На вершині майстерності ще три ступені: Козак, Характерник і Волхв. Візантійський історик IX століття Лев Диякон у «Хроніках», описуючи походи князя Святослава, називав волхвів дітьми сатани, що навчалися мистецтву воювати за допомогою танців. Так що майстрів бойового гопака боялися ще багато століть тому.

Сучасні козаки вивчають прийоми з класичними назвами. Їх вчать стояти свічкою, ведмедем і журавлем, відпускати тузені і копняки - так називаються найпростіші удари руками і ногами.

Будь-який предмет в руках козака ставав зброєю
Займається бойовим гопаком може вибрати для себе найбільш підходящий вид змагань. Змагатися можна в одиночних вправах, які виконуються під музику - по суті це той же танець, але з акцентом на бойові прийоми. Можна вийти і на спаринг, що проводиться як «легко», коли удари лише позначаються, так і в повну силу. До речі, ефективність народного українського єдиноборства «гопаківці» успішно продемонстрували на четвертому світовому фестивалі бойових мистецтв у Південній Кореї, де команда України посіла третє місце. Після цього «гопаківців» дуже заповажали і каратисти, і кікбоксери та інші фахівці з бойових мистецтв.

До речі, наші козаки демонструють не тільки вміння добре битися, а й чудові навички володіння усіма видами зброї.

- Крім звичних видів зброї, наприклад шаблі, «гопаківці» чудово володіли і підручними засобами, косою або серпом, - в їх руках ці предмети ставали смертоносним зброєю, - розповідає Олег Борисюк.

Однак гопак-це не тільки бойове єдиноборство, але і унікальна система оздоровлення організму. За допомогою спеціальних гімнастик козаки зміцнювали тіло, гартували організм і позбавляються своїх хвороб.

- Є спеціальна система тренувань, яка покращує зір. Люди починають тренуватися і через деякий час назавжди позбуваються від окулярів,-наводить приклад Олег Борисюк.

Але найголовніше: гопак-це шлях до патріотизму, гордості й внутрішню свободу, стверджують його прихильники. Навіть традиційний поважний уклін в цьому виді єдиноборства робиться, не схиляючи голови, адже українські козаки не схилялися ні перед ким.

13 жовтня 2010 р.

автор: Влад Руденко

газета Вечірній Харків

Мої статті | Переглядів: 488 | Додав: Otaman | Дата: 10.12.2010 | Коментарі (0)

Пошук
 
 
Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz